Отже, коли ми говоримо “де юре”, наголос правильно ставити на другу частину, тобто “де ю́ре”. Це латинський вираз, який означає “згідно з законом”. Якщо дещо відбувається “де юре”, це значить, що воно є офіційно визнаним або узаконеним.
-
де юре — «згідно з правом», «юридично»
-
де факто — «фактично», «насправді»
Тепер уяви таку ситуацію: є якась країна, в якій влада була отримана не зовсім чесним шляхом. Згідно із законом, її президент, наприклад, де юре є легітимним, бо в Конституції це закріплено. Але де факто, тобто насправді, цю владу ніхто не визнає або вона існує тільки “на папері”. Ось і різниця між цими поняттями: “де юре” — це офіційно і законно, а “де факто” — як воно є насправді.