ТЕРМІНИ26 вер. '25, 03:00

Що таке екстремізм: значення терміна, види та відмінність від радикалізму

Слово «екстремізм» часто з'являється в новинах про політичні конфлікти, діяльність радикальних угруповань, релігійні протистояння та насильницькі акції. Водночас ним іноді називають навіть людей із незвичними або дуже категоричними поглядами. Через таке...

Читати допис
Поділитись
Обкладинка допису: Що таке екстремізм: значення терміна, види та відмінність від радикалізму
🔥 Більше дописів
Слово «екстремізм» часто з'являється в новинах про політичні конфлікти, діяльність радикальних угруповань, релігійні протистояння та насильницькі акції. Водночас ним іноді називають навіть людей із незвичними або дуже категоричними поглядами. Через таке широке використання значення терміна поступово розмивається.
Екстремізм — це прихильність до крайніх поглядів, ідей або методів дії, насамперед у політичній, суспільній та релігійній сферах. У сучасному політичному й безпековому контексті його часто пов'язують із нетерпимістю, запереченням прав інших людей, виправданням насильства або прагненням досягти своїх цілей примусовими методами.
При цьому екстремізм не має єдиного загальновизнаного юридичного визначення. Різні держави й міжнародні організації використовують цей термін по-різному, а межа між радикальними переконаннями та екстремістською діяльністю не завжди очевидна.

Звідки походить слово «екстремізм»

Слово походить від французького extrémisme, пов'язаного з латинським extremus — «крайній», «найвіддаленіший».
Споріднене англійське слово extremism також позначає прихильність до крайніх поглядів або методів.
Спочатку поняття використовували переважно для характеристики політичних позицій, що перебували далеко від поміркованих або загальноприйнятих поглядів.
Згодом його почали застосовувати до релігійних, суспільних та ідеологічних рухів.
Проте саме слово «крайній» створює певну складність. Те, що в одному суспільстві вважають радикальним, в іншому може бути звичайною політичною позицією. Тому сучасні дослідники звертають увагу не лише на незвичність переконань, а й на ставлення до насильства, прав людини та способів досягнення поставленої мети.

Хто такі екстремісти

Екстремістами називають людей або учасників рухів, які дотримуються крайніх ідеологічних позицій чи підтримують відповідні методи боротьби за свої цілі.
Однак значення цього означення залежить від контексту.
У широкому розумінні екстремістом можуть назвати людину з безкомпромісними переконаннями, які суттєво відрізняються від позицій більшості.
У вужчому політичному та безпековому значенні йдеться про осіб або угруповання, які виправдовують насильство, пропагують ненависть, заперечують основоположні права інших людей або намагаються досягати політичних цілей насильницькими засобами.
Наприклад, група може виступати за докорінну зміну державної системи. Сама по собі така вимога ще не означає екстремізму. Але якщо її учасники закликають до нападів на політичних противників або насильницького усунення опонентів, характер діяльності змінюється.
Важливо не ототожнювати екстремізм із будь-якою гострою критикою влади, непопулярними переконаннями чи прагненням суспільних змін.

Які бувають види екстремізму

Єдиної класифікації екстремізму немає. Його різновиди зазвичай розрізняють за ідеологічними мотивами, цілями та методами діяльності.

Політичний екстремізм

Пов'язаний із крайніми політичними переконаннями та способами боротьби за владу або зміну суспільного устрою.
Його проявами можуть бути виправдання політичного насильства, заклики до фізичного усунення опонентів, підтримка переслідувань за політичні погляди або заперечення основоположних прав певних груп.
Політичний екстремізм не прив'язаний винятково до однієї ідеології. Екстремістські течії можуть виникати в різних частинах політичного спектра.
Водночас самі поняття «правий» і «лівий» не є синонімами екстремізму.

Релігійний екстремізм

Виникає тоді, коли крайні інтерпретації релігійних переконань використовують для виправдання нетерпимості, примусу, переслідувань або насильства.
Наприклад, угруповання може проголошувати представників інших конфесій ворогами та вимагати обмеження їхніх прав.
Важливо розрізняти релігійний фундаменталізм, консервативні релігійні переконання та насильницький екстремізм. Суворе дотримання релігійних правил саме собою не свідчить про екстремістську діяльність.
Релігійно мотивований екстремізм також не можна ототожнювати з конкретною релігією загалом.

Етнонаціоналістичний екстремізм

Пов'язаний з ідеями переваги однієї етнічної чи національної групи над іншими, якщо такі ідеї супроводжуються виправданням дискримінації, переслідувань або насильства.
Його проявами можуть бути заклики до етнічних чисток, насильницького вигнання певних спільнот або позбавлення людей основоположних прав через їхнє походження.
Водночас національна ідентичність, патріотизм і підтримка права народу на самовизначення самі по собі не означають екстремізму.

Чим екстремізм відрізняється від радикалізму

Ці два поняття часто використовують як синоніми, хоча між ними існує важлива різниця.
Радикалізм — це прагнення докорінних, фундаментальних змін у суспільстві, політиці чи інших сферах.
Радикальна позиція може передбачати відмову від поступових реформ на користь масштабного перетворення системи. Але такі зміни не обов'язково мають здійснюватися насильницькими методами.
Наприклад, політичний рух може виступати за повну перебудову економічної системи, зміну державних інститутів або суттєве розширення громадянських прав. Якщо він діє законними, ненасильницькими методами, сам масштаб його пропозицій не робить його екстремістським.
Екстремізм у сучасному політичному контексті частіше пов'язують із нетерпимістю до інших позицій, запереченням фундаментальних прав або підтримкою примусу й насильства.
Проте чіткої універсальної межі між цими поняттями немає. У різних наукових традиціях їх можуть визначати по-різному.
Саме тому радикал — не обов'язково екстреміст, а радикальні суспільні зміни не завжди пов'язані з насильством.

Екстремізм і тероризм: у чому різниця

Ще одна поширена помилка — вважати екстремізм і тероризм тотожними поняттями.
Тероризм пов'язаний із конкретними насильницькими діями або погрозами, спрямованими, зокрема, на залякування населення чи примушування державних органів, організацій або інших суб'єктів до певних рішень.
Екстремізм — ширше поняття, яке може характеризувати ідеологічні позиції, діяльність рухів або підтримку крайніх методів боротьби.
Наприклад, організація, яка пропагує насильство проти певної групи населення, може бути охарактеризована як екстремістська. Якщо її учасники здійснюють напад із терористичною метою, такі дії за відповідних юридичних умов можуть кваліфікуватися як тероризм.
Водночас не кожен прояв екстремізму є терористичним актом.
У міжнародних документах також використовують поняття «насильницький екстремізм» (violent extremism). Воно акцентує саме на підтримці, виправданні або застосуванні насильства для досягнення політичних, ідеологічних чи релігійних цілей.
Організація Об'єднаних Націй звертає увагу, що навіть для насильницького екстремізму не існує єдиного міжнародно узгодженого визначення.

Чому виникає екстремізм

Екстремізм не має однієї універсальної причини. Його поширення досліджують політологи, соціологи, історики та фахівці з безпеки.
Серед обставин, які можуть впливати на формування екстремістських рухів, досліджують суспільну поляризацію, політичні репресії, дискримінацію, соціальні конфлікти, відчуження окремих груп і поширення ідеологій, що виправдовують насильство.
Проте між цими явищами немає автоматичного причинно-наслідкового зв'язку.
Наприклад, економічні труднощі чи невдоволення владою самі собою не перетворюють людину на екстреміста. Переважна більшість людей, які переживають несправедливість або соціальні проблеми, не вдаються до насильства.
У випадку насильницьких угруповань важливу роль також можуть відігравати пропаганда, групова динаміка та поступове виправдання агресії проти тих, кого оголошують ворогами.
Дослідники наголошують, що шляхи залучення до екстремістських рухів різноманітні, тому пояснювати їх лише особистими рисами або належністю до певної соціальної групи некоректно.

Екстремізм у законодавстві України

В українському законодавстві відповідальність визначають передусім за конкретні протиправні дії, а не просто за те, що чиїсь погляди називають екстремістськими.
Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність, зокрема, за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, розпалювання певних видів ворожнечі, а також за терористичні акти.
Водночас Конституція України гарантує свободу думки, слова та переконань. Стаття 34 передбачає право вільно виражати свої погляди, хоча допускає встановлені законом обмеження за визначених умов.
Стаття 37 Конституції забороняє створення та діяльність політичних партій і громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані, зокрема, на насильницьку зміну конституційного ладу, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни й насильства або розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі.
Отже, юридична оцінка залежить не від самого ярлика «екстреміст», а від конкретних висловлювань, вчинків, обставин і застосовних норм права.

Чому слово «екстремізм» іноді використовують для політичних звинувачень

Оскільки термін не має універсального визначення, його можуть використовувати не лише для опису реальної загрози насильства, а й для дискредитації політичних противників.
Наприклад, влада певної держави може називати екстремістськими організації, які виступають проти її політики. Проте сама по собі незгода з урядом, участь у мирних протестах або вимога політичних реформ не є достатніми підставами для такого визначення.
На ризиках зловживання нечіткими поняттями неодноразово наголошували правозахисні структури ООН і Ради Європи.
Проблема полягає в тому, що надто широке розуміння екстремізму може дозволяти обмежувати свободу слова, мирних зібрань і політичної діяльності.
Тому в правовій практиці важливо розрізняти переконання, навіть різкі чи непопулярні, та конкретні дії, що становлять загрозу правам і безпеці інших людей.

Як правильно вживати слово «екстремізм»

Українською правильно писати екстремізм, а людину, яку характеризують як прихильника екстремістських поглядів чи методів, називають екстремістом. Відповідний прикметник — «екстремістський».
Наприклад:
  • «Дослідники вивчають причини поширення насильницького екстремізму».
  • «Учасників угруповання звинуватили в пропаганді екстремістських ідей».
  • «Радикальні погляди не обов'язково означають підтримку екстремізму».
У журналістських текстах важливо не використовувати це слово як універсальну негативну характеристику для всіх, хто має незвичні переконання або виступає за масштабні зміни.
Зміст поняття залежить від конкретного контексту — політичного, соціологічного чи юридичного. А в матеріалах про насильство або протиправну діяльність точніше називати самі дії: погрози, переслідування, підбурювання до насильства чи терористичний акт, якщо така кваліфікація обґрунтована.

🔥 Більше дописів

Всі публікації