Наратив — це, по суті, історія або розповідь. Уяви, що ти сидиш із другом і він розповідає тобі про свою подорож у Карпати. Це і є наратив. Але, крім розповіді, наратив також може бути способом, яким ми організовуємо інформацію, щоб зрозуміти чи пояснити щось у світі.
Синоніми до слова “наратив” — це такі слова, як “оповідь” чи “історія”. Вони теж передають ідею про те, як щось розповідається. Наприклад, якщо ти читаєш книгу, то історія, яку в ній описують, це і є наратив.
Приклад наративу у нашому житті можна знайти в новинах. Наприклад, телевізійні канали часто по-різному подають ту саму подію — одні можуть її драматизувати, інші можуть робити акцент на фактах. Це різні наративи, і кожен з них формує наше розуміння того, що відбулося.
Наратив — це те, як розповідається історія: що сталося, з ким, у якому порядку та з яким змістом. Він може бути усним, письмовим, візуальним або навіть інтерактивним (наприклад, у відеоіграх).
У політиці, культурі чи соціології наратив — це панівна версія бачення подій чи ідеї, яку поширює суспільство або група людей. Наприклад:
- «Наратив про сильну націю»
- «Наратив свободи в масовій культурі»