Що таке полтергейст: історія «галасливого духа», який лякає людей уже кілька століть
Уявіть, що посеред ночі в порожній кімнаті починають лунати удари. З полиці падає книжка, двері відчиняються самі собою, а хтось невидимий наче пересуває меблі. У фільмах жахів такі події майже напевно означають появу полтергейсту. Але задовго до винайдення...
Уявіть, що посеред ночі в порожній кімнаті починають лунати удари. З полиці падає книжка, двері відчиняються самі собою, а хтось невидимий наче пересуває меблі. У фільмах жахів такі події майже напевно означають появу полтергейсту. Але задовго до винайдення кінематографа люди вже розповідали про будинки, у яких нібито оселялися невидимі бешкетники.
Слово «полтергейст» має німецьке походження, багатовікову історію та напрочуд влучне значення. Причому спочатку йшлося не про моторошну примару, яка прагне помсти, а радше про галасливого духа, який не дає людям спокійно жити.
Що таке полтергейст простими словами
Полтергейст — це назва явища, яке в народних віруваннях пов'язують із діяльністю невидимих надприродних сил. Його характерними проявами вважають незрозумілий стукіт, гуркіт, самовільне переміщення предметів та інші незвичайні події в будинку.
У міфології та художній літературі полтергейстом також називають самого духа, якому приписують такі витівки.
Головна особливість полтергейсту — його активність. Звичайний привид у традиційних історіях може з'являтися перед людьми, стояти біля вікна або безмовно блукати коридорами. Полтергейст натомість заявляє про себе шумом і безладом.
У розповідях про нього найчастіше згадують стукіт у стінах, кроки в порожніх кімнатах, речі, які нібито рухаються самостійно, посуд, що падає з полиць, та двері, які відчиняються без видимої причини.
В особливо моторошних історіях полтергейсту приписують появу голосів, раптові спалахи вогню й навіть фізичний вплив на людей.
Проте все це належить до сфери вірувань, переказів і повідомлень про незвичайні події. Наукових доказів існування полтергейсту як надприродної істоти немає.
Звідки походить слово «полтергейст» і що воно означає
Назва Poltergeist прийшла з німецької мови й складається з двох частин:
poltern — гуркотіти, стукати, здіймати галас;
Geist — дух або привид.
Буквально полтергейст — це «галасливий дух».
І така назва чудово передає характер персонажа. Це не загадкова примара, яка мовчки спостерігає за мешканцями будинку, а справжній порушник спокою.
У німецьких джерелах слово відоме щонайменше з XVI століття. Тоді розповіді про невидимі сили, які стукали, шуміли та непокоїли людей, були частиною релігійних уявлень і народних вірувань.
Згодом термін поширився в інших європейських мовах. Зокрема, в англійській слово poltergeist фіксують із 1838 року.
Цікаво, що німецьке Geist входить і до складу іншого відомого терміна — Zeitgeist, тобто «дух часу». Але якщо Zeitgeist описує характерні настрої та ідеї певної епохи, то Poltergeist позначає зовсім іншого «духа» — галасливого мешканця містичних історій.
Українська мова запозичила це слово у формі полтергейст. Так називають і саму надприродну істоту в легендах, і незвичайні події, які пов'язують із її присутністю.
Історія полтергейсту: від давніх переказів до газетних сенсацій
Історії про галасливих духів набагато давніші за популярні фільми жахів.
У середньовічній та ранньомодерній Європі незвичайні звуки, загадкові переміщення предметів або інші незрозумілі події нерідко пояснювали втручанням духів, демонів чи чаклунством.
Подібні розповіді збереглися в релігійних текстах, хроніках і місцевих переказах. Наприклад, відома історія 1526 року з французького Ліона, де в монастирі повідомляли про дивний стукіт, голоси та появу примари.
Щоправда, називати всі стародавні випадки полтергейстом було б не зовсім правильно. Люди різних епох мали власні уявлення про надприродне й не обов'язково вважали такі події діяльністю окремого різновиду духів.
Згодом деякі історії набули такої популярності, що їх почали переповідати далеко за межами місць, де вони нібито відбувалися.
Барабанщик із Тедворта: галас, який налякав англійський маєток
Один із найвідоміших історичних випадків пов'язаний з англійським містечком Тедворт (нині Тідворт).
У 1662 році місцевий посадовець Джон Момпессон конфіскував барабан у мандрівного барабанщика Вільяма Друрі, який користувався підробленими дозвільними документами.
Невдовзі в будинку Момпессона почали відбуватися речі, які господарі не могли пояснити.
За їхніми свідченнями, ночами лунав стукіт, схожий на барабанний дріб. Звуки нібито пересувалися з кімнати в кімнату, інколи були настільки гучними, що тремтіли вікна й ліжка.
Пізніше родина розповідала і про дивні переміщення предметів, піднімання ліжок та появу незрозумілих вогнів.
Момпессон пов'язував події з конфіскованим барабаном. Зрештою барабанщика навіть звинуватили в чаклунстві.
Історія привернула увагу англійського філософа й богослова Джозефа Ґленвілла, який особисто відвідав маєток у 1663 році та згодом описав цей випадок у своїх працях.
Сьогодні історія барабанщика з Тедворта цікава насамперед як свідчення уявлень XVII століття. Вона показує, наскільки серйозно освічені люди того часу могли сприймати повідомлення про чаклунство та діяльність невидимих духів.
І хоча про випадок збереглися документи й свідчення сучасників, це не доводить надприродного походження описаних подій.
Енфілдський полтергейст: історія, яка налякала Британію
Один із найвідоміших випадків XX століття стався в лондонському районі Енфілд у 1977 році.
У будинку родини Годжсон, за словами його мешканців, почали лунати дивні звуки, пересуватися меблі та літати предмети.
Особливу увагу привернула одна з доньок родини, яка, як повідомлялося, іноді говорила незвично низьким голосом.
Історією зацікавилися журналісти, поліція та дослідники паранормальних явищ. До будинку приїздили представники британського Товариства психічних досліджень (Society for Psychical Research), які спостерігали за родиною та робили аудіозаписи.
Британські газети перетворили цей випадок на сенсацію. Публіка захоплено стежила за повідомленнями про незвичайні події в цілком звичайному будинку.
Проте згодом з'ясувалося, що принаймні частину епізодів діти інсценували. Вони самі визнавали деякі розіграші, хоча продовжували наполягати, що інші події були справжніми.
Дослідники так і не дійшли спільного висновку щодо всіх повідомлень, а переконливих доказів існування надприродної сили не з'явилося.
Натомість історія отримала друге життя в масовій культурі. Саме вона стала одним із сюжетних джерел фільму жахів «Закляття 2» (2016).
Полтергейст і домовик — це те саме?
У слов'янських народних віруваннях найближчою до полтергейсту істотою можна вважати домовика. Йому також приписували нічний стукіт, дивні звуки, ховання речей та інші витівки.
Проте між цими персонажами є суттєва різниця.
Домовик — це передусім дух оселі, пов'язаний із будинком та його мешканцями. У традиційних уявленнях він міг оберігати господарство, допомагати родині або бешкетувати, якщо чимось незадоволений.
Полтергейст не має такої усталеної ролі домашнього охоронця. Його визначальна риса — створення галасу й безладу, а не піклування про оселю.
До того ж слово «полтергейст» може позначати не лише духа, а й самі незвичайні явища. Тому вислів «випадок полтергейсту» не обов'язково означає, що хтось стверджує, ніби бачив конкретну надприродну істоту.
Як полтергейст потрапив у кіно та масову культуру
Справжню світову популярність слово отримало завдяки кінематографу, особливо після виходу американського фільму жахів «Полтергейст» (Poltergeist, 1982).
«Полтергейст» (Poltergeist, 1982)
Режисером стрічки був Тобі Гупер, а продюсерами — Стівен Спілберг і Френк Маршалл. Спілберг також працював над сценарієм фільму.
За сюжетом звичайна американська родина стикається з незрозумілими явищами у власному будинку. Спочатку вони здаються майже невинними, але поступово перетворюються на справжній кошмар.
Особливість фільму полягала в тому, що події розгорталися не в покинутому замку чи старовинному маєтку, а в типовому будинку американського передмістя.
Це робило історію особливо тривожною: страшне могло трапитися будь-де, навіть у цілком звичайній вітальні.
Фільм став класикою жанру й допоміг закріпити за полтергейстом образ агресивної невидимої сили, яка тероризує мешканців будинку.
Сьогодні полтергейсти з'являються в літературі жахів, фантастичних серіалах і відеоіграх. Залежно від задуму автора це може бути дух померлої людини, демон, невидимий бешкетник або просто назва незрозумілих подій.
Як наука пояснює випадки полтергейсту
Хоча історії про полтергейст існують століттями, надійних наукових доказів того, що предмети можуть переміщуватися під впливом невидимих духів, немає.
Багато незвичайних подій мають природні пояснення. Джерелами дивних звуків можуть бути конструкції будівлі, труби, вібрації або зовнішні чинники, яких мешканці спочатку не помітили.
Інші історії пов'язані з помилками сприйняття, перебільшеннями, розіграшами чи навмисними містифікаціями.
Важливу роль відіграє і психологія.
Наприклад, якщо людина вже переконана, що в будинку оселився привид, звичайний нічний стукіт може здатися їй підтвердженням цього переконання.
Таке явище пов'язане з когнітивним упередженням, яке називають упередженням підтвердження: люди схильні помічати й запам'ятовувати інформацію, яка узгоджується з їхніми очікуваннями.
У парапсихології існує й інша гіпотеза. Деякі її прихильники припускають, що випадки полтергейсту пов'язані з несвідомим психокінезом — нібито здатністю людини впливати на фізичні предмети силою психіки.
Проте наукового підтвердження існування такого механізму немає.
Варто враховувати й особливості історичних свідчень. Багато розповідей дійшли до нас лише через перекази, щоденники або газетні публікації. Перевірити їх сучасними методами вже неможливо.
Відсутність пояснення для конкретного випадку ще не означає, що він має надприродне походження.
Де сьогодні використовують слово «полтергейст»
Слово давно вийшло за межі містичних історій і тепер використовується в кількох контекстах.
У фольклорі полтергейст — це галасливий дух, якому приписують порушення спокою в оселі. У парапсихології так називають випадки незвичних фізичних явищ, які дослідники цього напряму намагаються пояснити.
У фільмах, книжках і відеоіграх полтергейст став упізнаваним різновидом надприродного персонажа.
А в повсякденному мовленні слово іноді вживають жартома, коли навколо відбувається щось дивне.
Наприклад:
«Уночі на кухні щось гуркотіло. Ми вже подумали, що там полтергейст, а це кіт перекинув каструлю».
Або:
«Знову загубилися ключі, хоча я точно залишив їх на столі. Якийсь полтергейст!»
У таких ситуаціях ніхто не обов'язково вірить у привидів. Слово просто допомагає образно описати незрозумілу подію.
І, мабуть, саме тому полтергейст досі залишається популярним персонажем страшних історій. Він уособлює особливий різновид страху — коли навколо все виглядає звичайним, але знайомі речі раптом починають поводитися так, ніби в будинку є хтось іще.
Що таке «лям»?Лям — це розмовне сленгове слово, яким позначають один мільйон будь-якої валюти. Найчастіше його можна почути, коли говорять про великі суми грошей у гривнях, дола...
