Дятли України: лісові барабанщики та невтомні лікарі дерев
Навряд чи знайдеться людина, яка хоча б раз не чула характерного стукоту дятла в лісі чи парку. Ці птахи є одними з найвідоміших мешканців українських лісів. Завдяки міцному дзьобу, довгому язикові та здатності лазити по стовбурах дерев вони зайняли особлив...
Навряд чи знайдеться людина, яка хоча б раз не чула характерного стукоту дятла в лісі чи парку. Ці птахи є одними з найвідоміших мешканців українських лісів. Завдяки міцному дзьобу, довгому язикові та здатності лазити по стовбурах дерев вони зайняли особливу екологічну нішу. Дятли допомагають контролювати чисельність комах-шкідників, знищуючи личинок, що ховаються під корою, а їхні дупла згодом стають домівкою для багатьох інших птахів і дрібних тварин.
В Україні трапляється десять видів дятлів із родини дятлових. Одні з них є звичайними мешканцями лісів і парків, інші — рідкісними гостями окремих регіонів. Попри спільні риси, кожен вид має власні особливості зовнішності, поведінки та способу життя.
Великий строкатий дятел (Dendrocopos major)
Це найпоширеніший і найвідоміший дятел України. Саме його більшість людей уявляє, коли чує слово «дятел». Птах має чорно-біле забарвлення з яскраво-червоною підхвістю. Самця можна впізнати за червоною плямою на потилиці.
Великий строкатий дятел трапляється майже по всій території країни — від Полісся до степових лісосмуг. Харчується комахами, їхніми личинками, насінням хвойних дерев, а взимку нерідко відвідує годівниці.
Середній строкатий дятел (Dendrocoptes medius)
На перший погляд цей вид дуже схожий на великого строкатого дятла, проте є трохи меншим. Його легко впізнати за яскраво-червоною верхівкою голови, яка є як у самців, так і у самиць.
Найчастіше середній строкатий дятел мешкає у старих листяних лісах, особливо дубових. Він менш охоче довбає деревину й частіше шукає їжу в тріщинах кори.
Малий строкатий дятел (Dryobates minor)
Найменший дятел України, розміром приблизно зі шпака. Попри скромні габарити, він зберіг усі характерні риси своїх більших родичів.
Цей птах полюбляє заплавні ліси, старі сади та парки. Через невеликі розміри часто залишається непоміченим навіть там, де живе поруч із людьми.
Білоспинний дятел (Dendrocopos leucotos)
Один із найбільших строкатих дятлів Європи. Його головною ознакою є велика біла пляма на спині, від якої походить назва виду.
Білоспинний дятел віддає перевагу старим природним лісам із великою кількістю сухостою та мертвої деревини. В Україні найчастіше трапляється в Карпатах і на Поліссі.
Сирійський дятел (Dendrocopos syriacus)
Попри назву, цей вид давно став звичним мешканцем багатьох українських міст і сіл. У XX столітті він активно розширював ареал із Балканського півострова на північ і схід.
Сирійський дятел добре пристосувався до життя поруч із людиною. Його часто можна побачити в садах, скверах і міських парках. Від великого строкатого дятла він відрізняється деякими деталями забарвлення голови.
Трипалий дятел (Picoides tridactylus)
Один із найрідкісніших дятлів України. Свою назву він отримав через незвичну будову лапи — замість чотирьох пальців має лише три.
Трипалий дятел є типовим мешканцем гірських хвойних лісів Карпат. Він особливо залежить від старих лісів, де є багато дерев, уражених короїдами.
Жовна сива (Picus canus)
Цей вид належить до так званих зелених жовн. Вона має переважно сіро-зелене оперення та менш контрастне забарвлення, ніж строкаті дятли.Жовна сива часто шукає їжу не на деревах, а на землі. Значну частину її раціону становлять мурахи та їхні лялечки. В Україні трапляється переважно в лісових районах Полісся, Карпат і Лісостепу.
Жовна зелена (Picus viridis)
Один із найяскравіших представників родини дятлових в Україні. Її легко впізнати за яскраво-зеленим оперенням, червоною верхівкою голови та характерним гучним сміхоподібним криком.На відміну від більшості дятлів, жовна зелена багато часу проводить на землі, розкопуючи мурашники. Саме мурахи становлять основу її раціону. В Україні вид поширений нерівномірно й найчастіше трапляється на заході країни.
Жовна чорна (Dryocopus martius)
Найбільший дятел України та один із найбільших дятлів Європи. Довжина його тіла може перевищувати 45 сантиметрів. Усе оперення птаха чорне, а на голові є яскрава червона «шапочка».
Жовна здатна видовбувати величезні дупла, якими потім користуються сови, голуби-синяки, шпаки та інші мешканці лісу. Її гучний голос і потужні удари дзьобом чути на значній відстані.
Крутиголовка (Jynx torquilla)
Хоча зовні цей птах зовсім не схожий на дятла, він також належить до родини дятлових. Крутиголовка має непомітне буро-сіре забарвлення, яке чудово маскує її на корі дерев.Свою назву вона отримала через незвичну захисну поведінку. Відчуваючи небезпеку, птах починає різко вигинати шию та крутити головою, нагадуючи маленьку змію. На відміну від інших представників родини, крутиголовка майже не довбає деревину, а живиться переважно мурахами та їхніми личинками.
Чому дятли важливі для природи?
Дятлів часто називають лікарями лісу. Вони знищують величезну кількість комах, які пошкоджують дерева, а також створюють дупла для десятків інших видів тварин. Без їхньої роботи багато лісових екосистем виглядали б зовсім інакше.
Водночас частина українських дятлів залежить від старих природних лісів. Вирубування вікових дерев і прибирання сухостою позбавляє їх місць для гніздування та пошуку їжі. Саме тому збереження природних лісів є важливою умовою для виживання багатьох видів цих дивовижних птахів.
Дятли можуть здатися звичайними мешканцями наших лісів, але насправді кожен із них є унікальним спеціалістом, який виконує важливу роль у природі. Від крихітного малого строкатого дятла до величезної чорної жовни — усі вони є невіддільною частиною багатого пташиного світу України.
Багато любителів природи хоча б раз опинялися в дивній ситуації. Під час прогулянки в парку чи лісі вони помічали незнайомого птаха: ніби схожого на горобця, дрозда або мартина,...
