Рудий кіт — явище звичне. А ось повністю руда кішка трапляється значно рідше. Водночас серед черепахових і триколірних тварин майже всі, навпаки, кішки. Такий розподіл пов’язаний не з породою чи особливостями характеру, а з тим, що генетична зміна, відповідальна за руде забарвлення, міститься в Х-хромосомі.
Колір котячого хутра взагалі нагадує багатошарову картину. Одні гени визначають основний пігмент, інші змінюють його відтінок, створюють смуги або плями, освітлюють забарвлення чи залишають окремі ділянки білими. Саме тому кошенята з одного приплоду можуть виглядати так, ніби походять із різних родин.
Як визначається колір хутра у котів
Основну палітру котячих забарвлень створюють два типи меланіну:
- еумеланін відповідає за чорні та коричневі відтінки;
- феомеланін утворює руді, жовті й кремові кольори.
Проте наявність певного пігменту — лише початок. На остаточне забарвлення впливають численні гени, які визначають, де і в якій кількості утворюватиметься меланін, як він розподілятиметься у волосині та чи з’явиться на хутрі малюнок.
Наприклад, генетичне «розведення» кольору змінює розподіл пігментних гранул. Унаслідок цього чорне забарвлення стає блакитно-сірим, шоколадне — ліловим, а руде — кремовим. Це рецесивна ознака, тому для її прояву кошеня має успадкувати відповідний варіант гена від обох батьків. Докладну схему основних генів котячого забарвлення наводить Лабораторія ветеринарної генетики Каліфорнійського університету в Девісі.
Інші гени керують малюнком табі — тигровими смугами, плямами, мармуровими розводами або так званим тикінгом, коли кожна волосина має кілька кольорових смуг.
Біле хутро потребує окремого пояснення. Білий — це не ще один різновид меланіну, а відсутність пігменту. Певні генетичні варіанти перешкоджають потраплянню пігментних клітин до окремих ділянок шкіри. Так з’являються білі лапи, груди, живіт або великі плями. Інший, домінантний варіант білого може приховати все забарвлення, тому суцільно біла кішка генетично здатна бути рудою, чорною чи навіть черепаховою — просто цих кольорів не видно.
Існує також температурно залежне забарвлення, характерне, зокрема, для сіамських котів. Пігмент активніше утворюється у прохолодніших частинах тіла, тому морда, вуха, лапи й хвіст стають темнішими за тулуб.
Що особливого в рудому забарвленні
Генетична зміна, пов’язана з рудим хутром, міститься в Х-хромосомі. Саме це створює помітну різницю між котами й кішками.
Зазвичай кішка має дві Х-хромосоми — XX, а кіт одну Х і одну Y — XY. У класичних схемах варіант рудого забарвлення позначають літерою O від англійського orange, а нерудого — o.
Для кота все вирішує єдина Х-хромосома:
- XᴼY — рудий кіт;
- XᵒY — нерудий кіт.
Котові достатньо отримати рудий варіант від матері. Другої Х-хромосоми, яка могла б містити інший варіант цього гена, у нього немає.
У кішки можливі три основні комбінації:
КомбінаціяЙмовірне забарвленняXᴼXᴼ | руде
XᵒXᵒ | неруде
XᴼXᵒ | черепахове або триколірне
Щоб кішка стала повністю рудою, вона повинна отримати рудий варіант від обох батьків. За звичайного успадкування її батько має бути рудим, а мати — рудою, черепаховою або триколірною. Для народження рудого кота достатньо, щоб потрібну Х-хромосому передала мати. Саме тому серед рудих тварин самців зазвичай більше.
Проте твердження, що всі руді коти — самці, є міфом. Руді кішки не становлять генетичної аномалії: для їх народження просто потрібна менш поширена комбінація. Співвідношення також може відрізнятися в різних популяціях. Там, де рудий варіант гена трапляється часто, буде більше і рудих кішок.
Загадку рудого хутра розгадали лише нещодавно
Про зв’язок рудого забарвлення з Х-хромосомою науковці знали давно, але точна генетична зміна залишалася невідомою понад століття. У 2025 році дві незалежні дослідницькі групи пов’язали руде хутро з випадінням невеликого фрагмента ДНК поблизу або всередині регуляторної ділянки гена ARHGAP36.
Одна з команд виявила делецію розміром приблизно 5,1 тисячі пар основ в інтроні цього гена. Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Current Biology, а короткий опис роботи доступний у базі PubMed.
Через цю зміну ARHGAP36, який зазвичай не пов’язаний із забарвленням, починає незвично працювати в меланоцитах — клітинах, що виробляють пігмент. Активність низки генів меланогенезу знижується, і замість темного еумеланіну волосина отримує рудий або жовтуватий відтінок. Друге незалежне дослідження виявило той самий основний механізм.
Чому черепахові кішки мають кольорові плями
Кішка з набором XᴼXᵒ має одразу два варіанти забарвлення: рудий на одній Х-хромосомі та нерудий на другій. Однак у клітинах жіночого організму не працюють однаково активно обидві Х-хромосоми.
На ранньому етапі розвитку ембріона в кожній клітині випадково вимикається одна з них. В одних клітинах активною залишається Х-хромосома з рудим варіантом, в інших — із нерудим. Коли ці клітини розмножуються, вони утворюють цілі ділянки шкіри з однаковим «налаштуванням». Так на хутрі з’являються руді й чорні плями.
Цей процес називають Х-інактивацією, а забарвлення кішки є прикладом клітинної мозаїчності. Ветеринарна школа Каліфорнійського університету в Девісі також пояснює черепахове й триколірне забарвлення саме випадковою інактивацією різних Х-хромосом.
Якщо білих ділянок немає або їх зовсім мало, забарвлення зазвичай називають черепаховим. Якщо до рудого й чорного додаються виразні білі плями — триколірним, або каліко. Каліко — це назва забарвлення, а не окрема порода.
Кольори можуть бути й освітленими. Тоді замість чорного та рудого з’являються блакитно-сірий і кремовий — так виникає розведене черепахове або триколірне забарвлення. Іноді до цього додається табі-малюнок: таку кішку можуть називати торбі, від поєднання англійських слів tortoiseshell і tabby.
Чи справді триколірними бувають тільки кішки
Майже завжди, але не без винятків.
Звичайний кіт із набором XY має лише одну Х-хромосому. Тому він переважно буває або рудим, або нерудим, але не може успадкувати обидва варіанти одночасно. Для класичних рудих і чорних ділянок потрібні дві різні Х-хромосоми.
Проте зрідка народжується кіт із набором XXY. Наявність Y-хромосоми спрямовує розвиток за чоловічим типом, а дві Х-хромосоми дозволяють отримати і рудий, і нерудий варіанти. Через Х-інактивацію хутро такого кота може стати черепаховим або триколірним.
Більшість XXY-котів неплідні. Дослідження таких тварин виявляли порушення розвитку сім’яників і відсутність сперматогенезу. Тому популярне твердження, що триколірний кіт неодмінно коштує величезних грошей як рідкісний плідний самець, не відповідає дійсності: рідкісне забарвлення не робить його автоматично здатним до розмноження.
Інший виняток — химеризм. Він виникає, коли два ранні ембріони зливаються в один організм. Така тварина має дві клітинні лінії з різними наборами ДНК. Якщо одна з них несе рудий варіант забарвлення, а друга — нерудий, самець може отримати черепахове хутро навіть без набору XXY.
У науковій літературі описано генетично підтверджений випадок плідного черепахового кота-химери з двома різними клітинними лініями XY. Отже, фраза «всі черепахові коти неплідні» також є надто категоричною. Такі винятки надзвичайно рідкісні, але можливі.
Ще один можливий механізм — мозаїцизм, за якого генетична зміна виникає вже після запліднення і присутня лише в частині клітин. Зовні мозаїчна тварина може нагадувати химеру, хоча механізми їх появи різні: химера походить від об’єднання двох ембріонів, а мозаїка розвивається з одного.
Тому стать тварини не варто визначати лише за кольором. Триколірне або черепахове хутро з дуже великою ймовірністю вказує на кішку, але остаточну відповідь дають огляд і, за потреби, генетичне дослідження.
Чому руді коти майже завжди смугасті
Навіть рудий кіт, який здалеку здається одноколірним, зазвичай має принаймні слабкий малюнок табі: смуги на лапах і хвості, лінії на морді або характерну мітку у формі літери «М» на лобі.
Рудий варіант маскує дію генетичного механізму, який у нерудих котів може робити забарвлення суцільним. У генетиці це називають епістазом: дія одного гена змінює або перекриває прояв іншого. Тому смугастий малюнок помітний навіть у генетично неагуті рудих тварин. Цю особливість підтверджують дослідження локусу Orange та його взаємодії з генами малюнка хутра.
Смуги можуть бути контрастними або ледь видимими, тому деякі тварини все одно здаються суцільно рудими. Однак із генетичного погляду руде забарвлення майже завжди демонструє певну форму табі-малюнка.
Чи впливає руде забарвлення на характер
У популярній культурі рудим котам приписують товариськість, зухвалість, ненажерливість і кумедну незграбність. Проте переконливих доказів того, що ген рудого забарвлення безпосередньо визначає характер або інтелект тварини, немає.
Таке враження може частково виникати через співвідношення статей. Оскільки серед рудих тварин більше котів, люди мимоволі переносять риси, які частіше помічають у самців, на все забарвлення. Поведінка конкретної тварини значно сильніше залежить від індивідуального темпераменту, ранньої соціалізації, здоров’я, умов життя та попереднього досвіду.
Руда кішка, отже, не є генетичною аномалією. Їй просто потрібно успадкувати рудий варіант на обох Х-хромосомах, тоді як котові достатньо однієї. А черепахове чи триколірне хутро — це своєрідна видима карта процесів, які відбувалися ще тоді, коли майбутня кішка складалася лише з невеликої кількості клітин.
