Слово «Донбас» звучить так, ніби належить до давніх географічних назв — на кшталт Полісся, Поділля чи Волині. Насправді воно виникло порівняно недавно й спочатку позначало не історичну землю та не адміністративну одиницю, а район залягання корисних копалин. Назву створила геологія, поширила промисловість, а звичного сьогодні значення вона набула лише у XX столітті.
Історія цього слова показує, як відкриття вугільних пластів, поява шахт, металургійних заводів і залізниць можуть не лише змінити краєвид, а й буквально дати території нове ім’я.
Чи мав регіон давню назву
До XIX століття єдиної усталеної назви для всієї території сучасних Донецької та Луганської областей не існувало. Ці землі не утворювали окремого історичного краю з чіткими й незмінними межами.
У давнину вони були частиною великого степового простору, через який проходили й де оселялися різні кочові народи. У середньовіччі причорноморські та приазовські степи входили до значно ширших територій, відомих як Половецька земля або Дешт-і-Кипчак — «Кипчацький степ». Однак жодна із цих назв не стосувалася лише майбутнього Донбасу.
Із XV століття в джерелах поширюється поняття Дике Поле. Так називали величезну степову смугу, яка простягалася далеко за межі сучасних Донеччини й Луганщини. Слово «дике» не означало цілковито порожнє або безлюдне. Тут кочували, полювали, випасали худобу, ловили рибу, видобували сіль і прокладали торговельні шляхи. Проте через постійну воєнну небезпеку мережа постійних поселень залишалася порівняно рідкою.
У XVI–XVIII століттях різні частини майбутнього промислового регіону належали до кількох історичних зон. Значна частина півночі сучасної Луганщини та невелика частина півночі Донеччини входили до Слобідської України. Центральні й південні землі були пов’язані із Запорожжям, зокрема з Кальміуською паланкою Війська Запорозького Низового. На сході розташовувалися землі донського козацтва, а Надазов’я мало власну історію заселення, важливою частиною якої стала грецька громада.
Отже, вислів «Донбас у XVII столітті» є умовним. Самого Донбасу як окремого регіону тоді ще не існувало, а землі, які згодом почали так називати, мали різну історичну належність.
Звідки взялося слово «Донецький»
Основою майбутньої назви став Сіверський Донець — найбільша притока Дону. Саме від назви цієї річки утворили прикметник «донецький» у словосполученнях «Донецький кряж» і «Донецький басейн».
Означення «Сіверський» пов’язують із сіверянами та Сіверською землею, поблизу якої розташовані верхів’я річки. Форма «Донець» споріднена з назвою Дону й містить зменшувальний суфікс. У різні історичні періоди назви Дон і Донець могли стосуватися окремих частин річкової системи, тому пояснення «Донець — малий Дон» передає лише загальну мовну логіку, але не всю складну історію гідроніма.
Важливо, що Донбас назвали не на честь міста Донецька. Послідовність була протилежною: спочатку з’явилися назви Донецький кряж і Донецький басейн, потім — скорочене слово «Донбас», і лише 1961 року місто Сталіно перейменували на Донецьк.
Донецький кряж і дослідження Євграфа Ковалевського
Поклади вугілля в цьому краї були відомі задовго до появи назви «Донбас». Їх розвідували ще у XVIII столітті, а 1795 року в Лисичій Балці, на території сучасного Лисичанська, заклали першу промислову шахту. Наступного року вона почала давати вугілля для Луганського ливарного заводу.
Проте окремі копальні ще не утворювали цілісного промислового району. Для його розвитку необхідно було з’ясувати, як саме залягають вугільні пласти, якою є їхня протяжність і чи становлять вони єдину геологічну систему.
Важливу роль у цьому відіграв гірничий інженер і геолог Євграф Ковалевський, уродженець Харківщини. У 1827 році його направили інспектувати Луганський ливарний завод. Досліджуючи навколишню місцевість, Ковалевський описав її геологічну будову та ввів у науковий обіг назву Донецький кряж, утворену від назви Сіверського Дінця.
У праці «Геогностичний огляд Донецького гірського кряжа», опублікованій 1829 року, він подав один із перших системних описів місцевих вугільних пластів і схему їх розташування. Згодом поняття «Донецький кряж», яке стосувалося передусім форми рельєфу та геологічної будови височини, доповнила ширша назва — Донецький кам’яновугільний басейн.
У геології басейном називають не лише територію, з якої вода стікає в одну річку. Це також область залягання певних порід або корисних копалин. Донецький кам’яновугільний басейн — велика геологічна структура, у межах якої розташовані пов’язані між собою поклади кам’яного вугілля.
Як із Донецького басейну утворився Донбас
Слово Донбас виникло як скорочення назви Донецький кам’яновугільний басейн, а точніше — її коротшої форми Донецький басейн:
Донецький + басейн = Донбас.
Подібним способом утворилися назви «Кривбас» — Криворізький залізорудний басейн — та «Кузбас» — Кузнецький вугільний басейн.
Спочатку термін належав переважно до професійної та господарської лексики. Ним користувалися геологи, гірничі інженери, власники шахт, промисловці й залізничники. Упродовж XIX століття значно частіше траплялася повна назва «Донецький басейн», а скорочена форма поступово входила в ширший ужиток.
Публічне й політичне використання слова «Донбас» особливо помітним стає на початку XX століття. Наприклад, у політичних виступах 1917 року воно вже звучало як зрозуміла широкій аудиторії назва вугільно-промислового району. Проте встановити одну точну дату, коли скорочення вперше з’явилося в мові, складно: спочатку воно могло існувати в діловому та професійному середовищі, а вже потім потрапити до преси й політичної лексики.
Як промисловість об’єднала різні землі
Справжнє формування Донбасу як окремого регіону почалося в другій половині XIX століття. Саме тоді швидко зростали обсяги видобутку вугілля, будувалися металургійні заводи, прокладалися залізниці й виникали нові робітничі поселення.
Промисловість створювала зв’язки, яких раніше не існувало. Шахти постачали паливо заводам, металургійні підприємства потребували вугілля та залізної руди, залізниці перевозили сировину й готову продукцію, а нові міста приваблювали десятки тисяч працівників. Різні за своєю попередньою історією території поступово перетворювалися на єдиний господарський простір.
Водночас Донецький басейн не збігався з адміністративними кордонами. Наприкінці XIX — на початку XX століття його підприємства розташовувалися переважно в Бахмутському, Маріупольському та Слов’яносербському повітах Катеринославської губернії, частково — у Харківській губернії та в сусідніх округах Області Війська Донського.
Людина могла офіційно мешкати в Катеринославській губернії, але працювати на шахті Донецького басейну й називати місце своєї роботи Донбасом. Тому ця назва від початку описувала не адміністративну одиницю, а промислово-економічний регіон.
Коли Донбас отримав адміністративні обриси
У 1919 році більшовицька влада вперше спробувала об’єднати основні промислові райони в межах Донецької губернії. Її початковий склад і кордони невдовзі переглянули, а 1920 року до губернії включили Бахмутський, Маріупольський і Слов’яносербський повіти, Старобільський повіт, частини Ізюмського та Куп’янського повітів, а також Таганрозький і частини сусідніх округів.
Спочатку центром губернії був Луганськ, а з 1920 року — Бахмут. Донецька губернія мала об’єднати шахти, заводи, залізниці та навколишні сільськогосподарські райони в одну господарську систему, проте проіснувала лише до 1925 року.
У 1932 році в складі Української Соціалістичної Радянської Республіки утворили велику Донецьку область, яка охоплювала території нинішніх Донецької та Луганської областей. Спершу її адміністративним центром був Артемівськ — сучасний Бахмут, але вже восени 1932 року обласні установи перенесли до Сталіно.
У червні 1938 року Донецьку область розділили на Сталінську та Ворошиловградську. У 1961 році місто Сталіно перейменували на Донецьк, а Сталінську область — на Донецьку. Ворошиловградська область у 1958–1970 роках називалася Луганською, потім їй повернули попереднє найменування, а 1990 року вона знову стала Луганською.
На тлі численних адміністративних реформ і перейменувань слово «Донбас» виявилося напрочуд стійким. Воно не було прив’язане до імені політичного діяча чи конкретної системи територіального устрою.
Як змінилося значення слова «Донбас»
Спочатку Донбасом називали саме район залягання й видобутку вугілля. Його межі визначали геологічні пласти та розташування промислових підприємств, а не кордони областей.
У радянський період значення назви почало розширюватися. Донбас перетворили на один із головних символів індустріалізації: у пресі прославляли шахтарську працю, навколо вугільної промисловості формували місцеву символіку, а міста й підприємства подавали як частини одного великого промислового організму.
Поступово Донбасом стали називати не лише шахтарську смугу, а майже всю територію Донецької та Луганської областей. З історико-географічного погляду це узагальнення не зовсім точне. Північ Луганщини значною мірою належить до Слобожанщини, Надазов’я має власну історію, а частина сільськогосподарських районів обох областей лежить поза основною зоною вугільних покладів.
Натомість геологічний Донецький басейн виходить за межі України й простягається далі на схід. Тому його територія також не збігається із сучасним політичним та медійним уявленням про Донбас як дві області України.
Фактично слово має кілька значень:
- геологічне — Донецький кам’яновугільний басейн;
- промислове — мережа шахт, заводів і пов’язаних із ними міст;
- історико-економічне — регіон, сформований індустріалізацією XIX–XX століть;
- суспільно-політичне — поширена збірна назва Донецької та Луганської областей.
Саме через це неможливо накреслити одну універсальну карту Донбасу. Його межі залежать від того, про що йдеться: про геологію, промисловість, історію чи сучасну політичну географію.
Назва, молодша за сам край
Донбас не належить до історичних регіонів, назви яких безперервно існували протягом багатьох століть. Це порівняно молодий промисловий регіон, що сформувався переважно у XIX–XX століттях.
До появи великої вугільної та металургійної промисловості його землі не становили єдиного цілого. Одні тяжіли до Слобожанщини, інші були пов’язані із Запорожжям, Надазов’ям або донським козацьким порубіжжям. Лише геологічні дослідження виявили під ними спільну систему вугільних пластів, а шахти, заводи, залізниці та робітничі міста перетворили цю геологічну єдність на економічну й суспільну.
Так на карті послідовно з’явилися Донецький кряж, Донецький кам’яновугільний басейн, промисловий Донбас, Донецька губернія та велика Донецька область. Значення назви розширювалося разом із самим регіоном: від геологічного терміна до слова, яке почало позначати територію, промислову культуру й окрему регіональну ідентичність.
